У Японії контроль кількості їжі часто будується не навколо постійного підрахунку калорій, а навколо невеликих порцій і повільного прийому їжі. Один із популярних підходів — так званий «принцип долоні», за яким розмір порції визначають без ваг і спеціальних застосунків.
Суть методу полягає в тому, що основна порція білкових продуктів — м’яса, риби або тофу — має приблизно відповідати розміру долоні. Товщина шматка при цьому не повинна бути більшою за товщину мізинця.
Для овочів допускається більша порція — приблизно обсяг двох долонь. Жири, зокрема олію, горіхи або авокадо, радять обмежувати кількістю, співмірною з великим пальцем.
Перевага такого способу в тому, що для нього не потрібні кухонні ваги, таблиці або підрахунок калорій. Розмір долоні використовується як простий орієнтир для контролю кількості їжі.
Ще одна особливість японської культури харчування — невеликі порції, подані в кількох мисках і тарілках. Такий формат створює відчуття різноманітності й одночасно змушує їсти повільніше.
Повільний темп прийому їжі може допомагати краще відчути момент насичення. Замість однієї великої порції людина бере потроху з кількох тарілок і не поспішає.
На Окінаві також відоме правило, за яким їжу припиняють приблизно тоді, коли відчуття ситості досягає близько 80%. Йдеться про звичку не їсти до максимальної важкості.
У тексті стверджується, що така різниця в кількості їжі може поступово зменшувати загальну калорійність раціону. Водночас точна зміна ваги залежить від загального харчування, рівня активності та інших індивідуальних чинників.
Ще одна деталь — використання паличок. Через менший обсяг кожного шматка темп їжі може сповільнюватися, хоча сам по собі такий спосіб не гарантує схуднення.
Для тих, хто хоче спробувати подібний підхід, пропонують почати зі зменшення порцій, розподілу їжі на кілька невеликих тарілок і повільнішого пережовування. Також можна використовувати долоню як простий орієнтир для розміру порції.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
