Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Звичка не давати іншій людині завершити думку не завжди свідчить про неповагу або бажання домінувати. Однак коли співрозмовник систематично забирає слово й переводить розмову на себе, варто спокійно, але чітко окреслити межу.
Під час жвавої розмови люди нерідко говорять майже одночасно, завершують речення одне одного або вставляють короткі репліки, щоб показати зацікавленість. Такий стиль спілкування не обов’язково створює проблему, якщо кожен учасник має змогу висловитися й відчуває, що його чують.
Інша ситуація виникає, коли людина регулярно не дає завершити речення, починає говорити голосніше або переводить діалог на нову тему. У такому разі важливо звертати увагу не на один випадковий епізод, а на повторювану поведінку, через яку один зі співрозмовників постійно залишається без слова.
Звичка перебивати може бути пов’язана з поспіхом, хвилюванням, сильним бажанням негайно поділитися думкою або невмінням витримувати паузи. Проте визначити справжню причину лише за манерою розмови неможливо.
Іноді таку поведінку пов’язують з імпульсивністю. CDC зазначає, що людина з відповідними проявами може часто втручатися в чужу розмову або говорити в невідповідний момент.
Водночас одна така ознака не означає, що в людини є синдром дефіциту уваги з гіперактивністю. Діагноз може встановити лише фахівець після оцінювання різних симптомів та їхнього впливу на повсякденне життя.
Тому не варто говорити співрозмовнику, що він не дає договорити через ADHD або інший розлад. Таке припущення може виявитися помилковим, образити людину й лише посилити конфлікт.
Замість оцінювання характеру чи спроб визначити приховану причину краще описати конкретну ситуацію та власну реакцію на неї.
Найпростіша фраза може звучати так: «Я гублю думку, коли мене перебивають. Дай мені, будь ласка, закінчити, а потім я вислухаю тебе».
У такому формулюванні немає звинувачення. Людина пояснює, що саме їй заважає, просить дати завершити думку та одразу показує готовність вислухати іншу сторону.
Якщо співрозмовник знову забирає слово, можна сказати коротше: «Я ще не закінчив. Повернімося до твоєї думки за хвилину».
Ще один спокійний варіант — «Договорю і відразу тебе вислухаю». Така фраза особливо доречна, якщо людина втрутилася в розмову випадково й не намагалася навмисно заглушити співрозмовника.
Підвищувати голос або намагатися говорити ще гучніше не варто. Це перетворює звичайну розмову на боротьбу за право висловитися й часто лише загострює ситуацію.
Після завершення власної репліки важливо справді передати слово іншій людині. Взаємність показує, що прохання було не спробою домінувати, а бажанням зберегти нормальний діалог.
Під час емоційної розмови можна також описати власні почуття: «Мені складно відчути, що мене чують, коли мою фразу постійно обривають».
Якщо людина ігнорує прохання, продовжує говорити поверх інших і не залишає їм можливості відповісти, розмову можна припинити. Повернутися до неї варто тоді, коли обидві сторони будуть готові слухати одна одну та дотримуватися встановлених меж.
