Українська армія дедалі частіше відправляє на найнебезпечніші ділянки фронту не людей, а наземних роботів. Вони вже підвозять боєприпаси, евакуюють поранених, атакують російські позиції, а один із корпусів хоче до кінця року передати машинам частину роботи третини військових на передовій.
Журналісти побували в українському підрозділі на північному сході країни, де військові готують до завдань чотириколісні роботизовані платформи, відомі як «Гієни». Такі машини можуть перевозити вибухівку до позицій противника, атакувати укриття та допомагати стримувати російський наступ.
Один із військових механіків розповів, що наземні роботи вже залучали навіть до операцій, під час яких російських військових брали в полон. Подібні майстерні та підрозділи поступово з’являються на різних ділянках фронту протяжністю близько 1200 кілометрів.
Причина такого переходу не лише в розвитку технологій. Українські підрозділи відчувають нестачу особового складу й намагаються забрати людей із завдань, де ризик загинути особливо високий.
Роботи вже виконують значну частину небойової роботи. Вони доставляють на позиції боєприпаси, їжу та інші вантажі, а також вивозять поранених із районів, де пересування звичайного транспорту або піхоти може швидко закінчитися атакою дронів.
За даними Міністерства оборони, від початку року наземні роботизовані системи виконали понад 50 тисяч логістичних та евакуаційних місій.
Одним із підрозділів, який хоче різко розширити їх використання, є Третій армійський корпус. Його командувач бригадний генерал Андрій Білецький вважає поступове перенесення функцій піхоти на машини наступною великою зміною у веденні війни.
До кінця року корпус планує за допомогою роботизованих систем замінити частину роботи приблизно третини військовослужбовців на передовій. Йдеться не про повне усунення піхоти, а про передачу роботам тих завдань, для яких присутність людини безпосередньо на полі бою не є обов’язковою.
У підрозділі NC13 на Харківщині наземні машини вже працюють разом із повітряними ударними дронами. Оператори керують ними дистанційно з командного пункту та спостерігають за обстановкою через екрани.
Втім, нинішні роботи мають серйозні обмеження. Їм складно долати рови, завали та інші перешкоди, вони не можуть самостійно зачищати будівлі чи траншеї, а масштаби виробництва поки не дозволяють застосовувати їх так масово, як звичайні FPV-дрони.
Попри це, командири бачать у них спосіб радикально скоротити ризик для людей. Білецький вважає, що поширення роботів може змінити навіть підхід до планування операцій, адже командування зможе частіше ризикувати технікою замість життів військових.
Заступник командира NC13 із позивним «Бар», який раніше служив у піхоті та брав участь у великих боях, говорить про перевагу такої техніки ще пряміше. За його словами, якби наземні дрони масово використовувалися раніше, багато його товаришів могли б залишитися живими.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
