Позначка про розшук у військовому реєстрі не завжди є законною підставою для відмови чоловікові у виїзді з України. Суди скасовують рішення прикордонників, якщо ті не можуть підтвердити передачу відомостей про громадянина до Національної поліції, а в одній зі справ держава має компенсувати чоловікові понад 189 тисяч гривень.
Чоловіки, які мають позначку про порушення військового обліку або розшук у системі «Оберіг», можуть зіткнутися з відмовою під час перетину державного кордону. Однак судова практика свідчить, що не кожен такий запис автоматично дає прикордонникам право забороняти виїзд.
Важливе значення має юридична підстава появи інформації в державних реєстрах. Звичайна позначка про порушення правил військового обліку та підтверджений факт передачі відомостей про громадянина до поліції мають різне правове значення.
Порядок перевірки військово-облікових документів визначений постановою Кабінету Міністрів №560. Зокрема, пункт 17 передбачає підстави для відмови у виїзді чоловікам віком від 18 до 60 років, пов’язані з відсутністю військово-облікового документа або відповідним записом про розшук.
У другому випадку йдеться про інформацію в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів щодо передачі відомостей про людину до Національної поліції. Саме наявність такого запису має принципове значення для оцінки законності рішення прикордонників.
Водночас навіть відсутність перешкод за цими підставами не гарантує автоматичного дозволу на виїзд. Чоловік також повинен належати до категорії громадян, які мають законне право перетинати кордон під час воєнного стану, та підтвердити це необхідними документами.
Повноваження державних органів у таких ситуаціях розмежовані. Територіальні центри комплектування ведуть військовий облік, прикордонники перевіряють підстави для перетину кордону, а затримання осіб у межах відповідних повноважень здійснює поліція.
Показовою стала справа моряка, якого 25 грудня 2024 року не пропустили через пункт пропуску «Ягодин». Чоловік мав документи, необхідні для виїзду, однак прикордонники відмовили йому, пославшись на інформацію з реєстру «Оберіг».
Згодом громадянин оскаржив заборону в адміністративному суді. Судді визнали рішення прикордонників протиправним, оскільки обставини, на які посилалися посадовці, не підтверджували законність відмови.
Після цього чоловік вирішив домогтися відшкодування фінансових втрат, пов’язаних зі зірваною поїздкою. Він звернувся з окремим позовом про компенсацію матеріальної та моральної шкоди.
28 вересня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області розглянув справу №161/12477/26. Суд частково задовольнив вимоги позивача та постановив стягнути на його користь кошти з державного бюджету.
Розмір матеріального відшкодування становив 179 067,92 гривні. Додатково чоловікові присудили 10 тисяч гривень моральної компенсації, що загалом становить 189 067,92 гривні.
Ще одну важливу справу розглянув Восьмий апеляційний адміністративний суд. 16 жовтня 2026 року у провадженні №380/2452/25 судді залишили чинним рішення про скасування відмови громадянину в перетині кордону.
Під час розгляду з’ясувалося, що прикордонники не надали належних доказів перебування чоловіка в розшуку. Виписка з державного реєстру також не містила відомостей про передачу інформації щодо нього до Національної поліції.
Саме ця обставина стала суттєвою для оцінки законності заборони. Суд не визнав достатнім саме посилання на інформацію з військового реєстру без підтвердження передбачених законодавством підстав для відмови.
Верховний Суд також сформулював вимоги до оформлення рішень прикордонників. Заборона на перетин державного кордону повинна бути конкретною, належним чином мотивованою та містити правові підстави її ухвалення.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», відмову необхідно оформлювати письмово. У документі мають бути зазначені конкретні причини, через які громадянину не дозволили перетнути кордон.
Якщо причиною стала відсутність певних документів, прикордонники повинні чітко визначити, яких саме. Загального посилання на проблеми з військовим обліком може бути недостатньо для обґрунтування відповідного рішення.
У разі відмови чоловікові насамперед необхідно отримати власний примірник письмового рішення. Якщо документ не видали безпосередньо на пункті пропуску, його можна запросити офіційним зверненням до Державної прикордонної служби.
Наступний крок — перевірка інформації у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Варто з’ясувати, коли саме з’явився запис про розшук, які обставини стали підставою для його внесення та чи передавали відомості до Національної поліції.
Отримані відповіді можуть мати вирішальне значення під час оскарження. Якщо державні органи не підтверджують передачу інформації про громадянина до поліції, це може бути одним з аргументів на користь незаконності відмови.
Оскаржити рішення прикордонників можна через вище керівництво ДПСУ або шляхом звернення до адміністративного суду. У наведеному порядку зазначено місячний строк оскарження відмови, тому важливо перевірити застосовний до конкретної процедури строк і не зволікати зі зверненням.
Для захисту своїх прав необхідно зібрати документи, які підтверджують обставини справи. Серед них можуть бути паспорт, військово-обліковий документ, письмова відмова у виїзді та офіційні відповіді від ТЦК, поліції й прикордонної служби.
Окремо варто враховувати, що подання скарги або позову саме по собі не зупиняє дію рішення про відмову. До його скасування громадянин не отримує автоматичного права перетнути державний кордон.
Грошову компенсацію також не присуджують лише через встановлення факту незаконної відмови. Позивач повинен підтвердити реальні збитки та довести безпосередній зв’язок між діями посадовців і фінансовими втратами.
У справі моряка Луцький міськрайонний суд частково задовольнив вимоги саме про відшкодування шкоди, завданої незаконною забороною виїзду. Рішення від 28 вересня передбачає стягнення 179 067,92 гривні матеріальної та 10 тисяч гривень моральної шкоди.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover



