Космічну лабораторію LDEF планували повернути на Землю менш ніж за рік, але вона затрималася на орбіті на 69 місяців. Несподівана пауза дала вченим рідкісну можливість побачити, що відбувається з матеріалами після майже шести років у космосі.
NASA відправила платформу Long Duration Exposure Facility на орбіту у 1984 році. На ній розмістили 57 експериментальних комплексів, які мали показати, як різні матеріали та обладнання витримують тривалий вплив космічного середовища.
Спочатку місія мала тривати близько 10 місяців. Проте графік польотів космічних шатлів кілька разів змінювали, а після катастрофи «Челленджера» повернення апарата довелося відкласти ще на кілька років.
У результаті замість запланованих 10 місяців LDEF пробула на орбіті 69 місяців.
Платформа була безпілотною конструкцією завдовжки близько дев’яти метрів і діаметром приблизно 4,3 метра. Її створили так, щоб після завершення місії шатл міг забрати апарат у вантажний відсік і повернути на Землю.
На зовнішній поверхні LDEF встановили численні зразки матеріалів та експериментальне обладнання. Дослідників цікавило, як на них впливатимуть умови низької навколоземної орбіти.
Значення мало навіть те, на якому боці платформи був закріплений зразок. Частини, повернуті в напрямку польоту, отримували інше навантаження, ніж поверхні на протилежному боці.
Тому за роки місії сама оболонка LDEF фактично перетворилася на окремий об’єкт дослідження. Вчені могли оцінити не лише дані приладів, а й фізичні зміни матеріалів після тривалого перебування в космосі.
Повернути лабораторію планували ще у 1985 році, однак місію постійно переносили. Тим часом орбіта апарата поступово знижувалася, і на початку 1990 року виникла загроза, що LDEF увійде в атмосферу та буде втрачена.
12 січня 1990 року шатл «Колумбія» нарешті захопив платформу. Перед тим як помістити її у вантажний відсік, астронавти сфотографували апарат безпосередньо на орбіті.
20 січня «Колумбія» повернулася на Землю та приземлилася в Каліфорнії. За весь час польоту LDEF встигла зробити 32 422 оберти навколо планети.
Майже шість років апарат перебував під впливом мікрометеороїдів, космічного сміття, сонячного випромінювання, високоенергетичних частинок та атомарного кисню.
Саме атомарний кисень особливо цікавив дослідників. На низькій навколоземній орбіті він може поступово руйнувати полімерні матеріали та викликати їхню ерозію.
Після повернення LDEF вчені отримали можливість безпосередньо дослідити пошкоджені зразки й порівняти їхній стан із початковими характеристиками. Це дало значно більше інформації, ніж одні лише показання приладів.
Загалом фахівці отримали понад 10 тисяч тестових зразків. Вони допомогли краще зрозуміти, як тривале перебування на орбіті впливає на матеріали, з яких створюють космічні апарати.
Затримка, яка спочатку стала проблемою для програми, зрештою виявилася корисною для науки. Замість короткого експерименту дослідники отримали майже шестирічне випробування в реальних умовах космосу.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
